Досвід роботи

Формування навичок самоосвіти та самореалізації на уроках інформатики

ВСТУП
Актуальність. Під самореалізацією особистості розуміють свідомо планомірну роботу людини над собою з метою вироблення у себе якостей, цінних як для самої людини так і для суспільства.
           Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури діяльності, а звідси – якісно іншого рівня освідченності, здатності до постійного оновлення знань, тобто «здатності до навчання протягом всього життя», як зазначено в Концепції середньої загальноосвітньої школи. На формування в підростаючого покоління «сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості» вказує і Національна доктрина розвитку освіти. Процес самореалізації особистості дитини багато в чому залежить від таких факторів: вплив середовища, планомірного виховного впливу того оточення, в якому знаходиться дитина, самовиховання, самоосвіти.
           Дійсно, сучасний випускник загальноосвітньої школи не завжди відповідає умовам життя, зокрема в таких сферах як уміння організовувати свою освіту, розвивати компетентності, діяти самостійно в різноманітних критичних ситуаціях. Лише готуючи особистість, здатну до самоосвіти, сучасна школа може реалізувати модель випускника, спроможного до самостійного розвязання особистих та глобальних проблем, здібного до творчості,  саморозвитку та самореалізації. Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації стали нагальною потребою сучасності. Проте відсутність деяких практичних навичок, невміння використовувати різноманітні прийоми самостійної навчальної роботи дуже ускладнюють самоосвітню діяльність школярів.
          Випускники шкіл визначають ряд труднощів, що виникають у них в процесі організації самоосвіти: невміння раціонально працювати з книгою або іншими джерелами інформації, самостійно організовувати свою діяльність, запам’ятовувати опрацьоване, обирати джерела пізнання тощо.
          Отже, загальною потребою сучасної школи полягає в тому, щоб знайти шлях до кожного учня, створити умови, за яких кожен учень міг би навчатися самостійно, здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для особистого розвитку, самореалізації, для вирішення існуючих проблем.               Сучасна школа спрямована на формування в учнів ряду компетентностей. Самоосвітня компетентність учня є однією із важливих складових життєвої компетентності. Сьогодні перед учителем інформатики стоїть завдання не просто навчити учнів опановувати певний обсяг знань, а формувати самостійність їх мислення, спроможність отримувати, аналізувати інформацію і приймати адекватні рішення, використовувати в практичній діяльності нові інформаційні технології та вчитися впродовж життя. На рівні зі знаннями необхідні й уміння і навички збирання, обробки і систематизації, аналізу інформаційного простору з використанням комп'ютерних технологій. 
Мета створення умов для формування успішної особистості школяра та його підготовка до відповідального та усвідомленого життя та діяльності в суспільстві.
Самоосвіта і самореалізація особистості.
          Модель учня як субєкта самоосвіти, за А. Баранніковим містить інформаційну та діяльнісну підготовленість на сучасному рівні знання, компетентність в обраній сфері діяльності, відповідальність за справу, яку потрібно виконати, творче мислення, самостійність у виборі рішення, вміння самоорганізації, розвинуту працездатність знання шляхів і способів мобілізації своїх можливостей та творчого потенціалу, вміння користуватися досягненнями культури, потребу і здатність відчувати прекрасне, отримувати естетичну насолоду.
          Бухлова Н. пропонує розглядати самоосвітню діяльність учнів, як сукупність декількох «само»:
-          самооцінка – вміння оцінити свої можливості;
-          самооблік – уміння брати до уваги свої якості;
-          самовизначення – вміння обрати своє місце в житті,в суспільстві, усвідомити свої інтереси;
-          самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;          
-          самореалізація – реалізація особистістю своїх можливостей;
-          самокритичність – уміння критично оцінювати достоїнства та недоліки своєї роботи;
-          самоконтроль – здатність контролювати свою діяльність;
-          самовиховання та саморозвиток – як результат самоосвіти.
          Завдання вчителя – створити умови, за яких усі ці «само» могли б адекватно розвиватися. Звичайно, для вирішення цієї проблеми вчитель мусить знати теорію самоосвітньої діяльності, вміти діагностувати можливості та інтереси школярів, постійно відстежувати результати роботи, тобто вести моніторинг взаємодії з учнями.
        М. Бітянова визначає такі характеристики субєктної позиції школяра в навчальному процесі:
-          стійка навчальна мотивація;
-          здатність ставити мету й визначати умови її досягнення;
-          оволодіння діями, що дозволяють вирішувати навчальне завдання;
-          здатність до самоконтролю та самооцінки результатів.
          Щоб створити відповідні умови для самореалізації і саморозвитку учнів через самоосвіту, потрібно передусім визначити потенціальні можливості учнів, їхні інтереси, на основі  цих знань пропонувати школярам доступні й цікаві для них завдання.
     Формування навичок самоосвіти і самореалізації
на уроках інформатики.
             Предмет «Інформатика» дає учителю достатньо можливостей, щоб кожен учень здобував навички самоосвіти, прагнув домагатися більш високих результатів.
            Сучасна педагогіка стверджує, що самостійність – це моральна якість особистості, яка виявляється в прагненні без допомоги наставника проникнути у зміст навчального матеріалу. Тому прагну розвивати в учнів мислення, самоконтроль, привчати долати труднощі, самостійно справлятися з більш важкими завданнями, а також виявляти ініціативу у виборі способів і прийомів, необхідних для виконання завдання.
           Застосування комп'ютерної техніки робить будь-який урок цікавим і сучасним, підвищує його ефективність. У зв'язку із цим мета моєї роботи — не лише передати учням окреслену програмами та підручниками систему знань, а й підготувати їх до повноцінної плідної життєдіяльності в сучасному інформаційному суспільстві.
На уроці я розглядаю комп'ютер не як самоціль, а як інструмент дослідження, джерело додаткової інформації, засіб саморозвитку й самоорганізації праці, розширення зони індивідуальної активності учня, можливість використання компетентнісного, особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходу до навчання. 
          Можна виділити три умовні ступені самоосвіти в процесі вивчення предмету.                 
В початкових класах :       
  У цьому віці важливо навчити дітей правильно організувати свою роботу на уроці та в позаурочний час. На цьому етапі проводять в основному комбіновані уроки, де учні – активні учасники. Для дітей має стати правилом, що не соромно чогось не знати, а соромно не хотіти знати. Одним із способів реалізації таких можливостей є формування навичок роботи з навчальним текстом:
- коментоване читання тексту ланцюжком з наступним виділенням головних думок, які потрібно зрозуміти і запамятати;
- після пояснення теми пропоную самостійно сформулювати правило або закон, порівняти своє формулювання з навчальним текстом, знайти спільне і різницю;
- до кожного вивченого правила придумати свої приклади;
- самостійне читання тексту в парах з наступним знаходженням відповідей на питання, які написані на дошці.
          Також навчаю школярів виконувати види самоконтролю такі, як виконання вправ, робота з додатковою літературою, підготовка повідомлень.
         В 5-9 класах:
          На цьому етапі вчитель – режисер навчання. Розробляю оптимальний сценарій уроку, спрямовую хід розумової діяльності, виправляю помилки, коментую відповіді учнів. Самостійні роботи учні виконують на репродуктивно-варіативному рівні. Це індивідуальні і групові завдання. Учні вчаться
- складати алгоритми для розв’язку різних видів завдань і таке інше з використанням тексту підручника або довідників в Інтернеті;
- правильно писати доповіді, реферати, повідомлення із додаткових джерел інформації біографічних відомостей про вчених-інформатиків, про походження певних термінів;
- складати індивідуальний довідник в міру вивчення теоретичного матеріалу.
На цьому ступені навчаю школярів уважно слухати, брати активну участь у роботі на уроці, фіксувати незрозумілі моменти, точно формулювати запитання і впевнено їх ставити, засвоювати матеріал самостійно.
    В 10-11 класах:
          Поряд із комбінованими уроками відбуваються нестандартні уроки: уроки-лекції, семінари, заліки, які вимагають особливої підготовки.
З ціллю придбання більш міцних навичок при виконанні практичних завдань пропоную творчі завдання, які вимагають самостійного пошуку додаткових теоретичних положень, вихідних за рамки шкільної програми. Ця робота добре реалізується на додаткових і індивідуальних заняттях.
             Велику роль у формуванні навичок самоосвіти грає логічне мислення. Для його розвитку можна використовувати завдання, які потребують аналізу умови, встановлення закономірностей. Їх можна розвязувати і при пояснюванні нового матеріалу, і при закріплені.
          Формування навичок самостійного набуття знань особливо ефективно при виконанні учнями домашніх завдань, творчих завдань. Задаючи домашнє завдання, завжди пояснюю, що треба зробити обовязково, а що за бажанням. Практикую це в 5-8 класах.
          Науково-методичне забезпечення навчання здійснюю за чотирма напрямками.
1. Впровадження інноваційних технологій, які забезпечують досягнення всіх вище зазначених цілей, а саме:
•   самоосвітніх, які допомагають реалізувати цілі створення оптимальних умов для розвитку кожного учня з урахуванням його здібностей, потреб та можливостей;
•   тестових технологій як засобу моніторингу рівнів навчальних досягнень учнів та сформованості самоосвітньої компетентності;
•  інтерактивних технологій для підвищення мотивації навчання, формування вмінь навчатися критично мислити;
•  технології проектного навчання, яка надає можливість формувати в учнів життєві навички, здатність до самопізнання і самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності.
2. Застосування в навчально-виховному процесі Інтернет-ресурсів, готових дидактично орієнтованих програмних засобів навчання, основних компонентів інформаційного середовища тощо.
3. Розробки та впровадження власних інформаційних продуктів як програмних засобів навчання: методичних посібників, мультимедійних презентацій, відеороліків, комп'ютерних графічних об'єктів тощо.
4. Здійснення моніторингу, діагностування, електронного тестування, прогнозування тощо.  
          Для реалізації самоосвітньої компетентності особливого значення набуває проектна діяльність. Під час цієї роботи учні розвивають свою творчість, власну фантазію, а головне, вони отримують позитивний результат, що підвищує їх самооцінку. Успішне виконання проектних завдань учнями свідчить про їх ефективну самореалізацію ще в шкільному віці.
          Під час організації навчальної діяльності учнів на кожному з етапів я допомагаю учням досягти очікуваних результатів навчання. Тому на своїх уроках скоріше ставлю запитання, спонукаю до озвучування різних думок, точок зору, пропоную процес, який допомагає учням краще засвоювати знання.
          Велике значення в формуванні самоосвітньої компетентності має позакласна  робота. Намагаюсь шляхом мотивації залучити учнів до участі в олімпіадах, конкурсах. Під час індивідуальної роботи навчаю їх ефективному використанню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-пізнавальній діяльності.
           З 2015 року є адміністратором шкільного сайту. Завдяки організації цієї ланки роботи, сайт щотижня оновлюється шкільними подіями, методичними розробками вчителів, роботами учнів, рекомендаціями батькам та учням.

ВИСНОВКИ
   Формування навичок самоосвіти в школі допомогає кожному учню проявити себе як особистість, сприяє розвитку мислення, вихованню наполегливості, завзятість у досягнені поставленої мети. Вміння організувати свою безпосередню працю – навчальну діяльність – дозволить школярам у майбутньому організувати будь-яку діяльність. Незважаючи на те, що праця в суспільстві з кожним роком стає все більш автоматизованою, сучасна техніка тільки полегшує її. Для керування такою складною технікою необхідні і міцні знання, й організаційні вміння. Здобуті стійкі вміння організації діяльності допоможуть досягти хороших результатів у трудовій і соціальній сферах. Отже, головне завдання вчителя – організувати активну самостійну пізнавальну діяльність учнів, навчити їх здобувати знання й застосовувати їх на практиці. Знання не вторинні, а допоміжні.

Матеріали для проведення практичного блок-квесту «Сучасні підходи до проблем превентивного виховання» 

у засіданні районної школи «Управлінець» для заступників директорів з НВР освітніх закладів Костянтинівського району з теми «Формування життєвих орієнтирів особистості через пріоритетні напрямки превентивного виховання»

Вправа «Усмішка по колу».

Мета: створити сприятливі умови для праці, підняти настрій, створити невимушену атмосферу.

Хід вправи

Пропонується кожному учаснику імітувати передачу усмішки по колу, «беручи її в руки».

У вас зараз гарний настрій?

Ми підняли настрій завдяки подарованій усмішці. Давайте дарувати її протягом всього заняття.

Як було вже зазначено, превентивне виховання-  це цілісна система підготовчих, профілактичних дій педагогічного колективу з метою запобігання формуванню негативних звичок, рис характеру та проявам асоціальної поведінки підлітків, а також організація належного догляду за їх діяльністю.

Зараз прийшло нове покоління дітей, з новими життєвими завданнями. А новому поколінню потрібна нова педагогіка

На сьогодні в нашій країні активно упроваджуються різноманітні інноваційні педагогічні технології і методи.

Тож я пропоную вам квест з теми «превентивне виховання». Ваша мета, виконавши  всі завдання зібрати пазли.

Перш ніж розпочати нам треба поділитися на дві команди.  Придумайте назву своїй команді та напишіть на аркуші. Виберіть капітана.

Завдання 1. У тексті деякі літери замінені на цифри, число означає порядковий номер заміненої букви у слові. Розгадати слово – там знаходиться наступне завдання і частина пазлу

Суть, мета і завдання превентивного виховання. Превентивне виховання - це комплексний цілес20рямований вплив на особистість у процес12 її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, 6уховний, соціальний розвиток особистості, 3ироблення в неї імунітету до негативних вплив12в соціального оточення, профілактику і 15орекцію асоціальних проявів у п19ведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.

Будучи детермінована об'єктивними і суб'єктивними факторами, превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи. Преве18тивне виховання має бути цілеспрямованою системою заходів економічного, правового, психолого-педагогіч18ого, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних установок, запобігання вживанню наркотичних речовин, відвернення суїцидів та формуванн32 навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах особистості та суспільства.


На підвіконні 2 завдання

Завдання 2      На відповідність

Як ви знаєте превентивне виховання здійснюється на трьох рівнях, Текст написаний транслітом. Прочитати, визначити які рівні до яких пояснень відносяться. (рівні окремо на аркушах, приклеїти до пояснень).

Обміняємося відповідями та перевіримо

Превентивне виховання здійснюється на трьох рівнях:

·         раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика);

·         вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція);

·         третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ре соціалізація).

Соціально-педагогічна профілактика (первинна профілактика) – вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров'я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля неповнолітніх.

Превентивна допомога і корекція - вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим категоріям групам ризику (зменшення шкоди, допомога з метою самодопомоги). Це передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість з тим, щоб вона сама навчилась допомагати собі, розв`язуючи багато чисельні проблеми, що провокують на деструктивну поведінку. На цьому рівні є доцільними:

·         реалізація програм превентивного виховання з «групами ризику» із залученням державних, громадських, конфесійних організацій, волонтерів;

·         патронажна робота з «групами ризику», неповнолітніми із дисфункціональних сімей по усуненню соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;

·         організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.

Адаптація. реабілітація та ре соціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв'язків або адаптації в соціальній життєдіяльності. Необхідними заходами такої роботи є:

·        науково-методичне забезпечення превентивної соціально-терапевтичної роботи у створених притулках та інших спеціалізованих закладах;

·        співпраця і науково-методична підтримка роботи центрів соціальної адаптації, анонімних наркологічних кабінетів, діагностично-консультативних центрів, служб «Телефонів довіри», інших закладів, до функцій яких входить вирішення проблем негативної поведінки дітей і молоді;

·        науково-методичне сприяння організації і розвитку терапевтичних співтовариств взаємо підтримки неповнолітніх;

·        адаптація і впровадження в систему превентивної роботи вітчизняного і світового досвіду соціальної адаптації та реабілітації.

Ми писали повідомлення короткими, зрозумілими лиш нам фразами. Здавалося, що в нас є своя, власна мова, для якої не існує словника.(наступне завдання і частина пазлу під словником)

Завдання 3. Назвіть Суб’єкти-об'єкти превентивного виховання

Ким або чим являються записані на картках особи? Відповідь ви зможете знайти, розшифрувавши слова за допомогою азбуки Морзе.

Переможець отримує право прикріпити бант до мішка.  Кожна команда по черзі читає картки та прикріплює на мішок.

Команди отримують наступні завдання та частину пазлу

·         діти дошкільного віку, учні загальноосвітніх шкіл, ПТУ, середніх спеціальних навчальних закладів, студенти;

·         неповнолітні, які перебувають на обліку (шкільному, кримінальному, наркологічному);

·         неповнолітні, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ (групи ризику);

·         неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації місцях позбавлення волі або повернулися з них;

·         неповнолітні, які не мають умов сімейного виховання й опіки (сироти; неповнолітні з алкоголе. нарко-залежних родин; діти, батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі);

·         молоді сім'ї, які потребують консультативної допомоги з догляду за дітьми;

·          сім'ї, які мають дітей з хибними проявами у поведінці;

·         з наркозалежністю чи протиправними вчинками;

·          педагогічні колективи навчально-виховних, позашкільних культурно-освітніх і інших закладів;

·         працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й інших правових установ, медичних закладів;

·         працівники засобів масової інформації;

·         трудові колективи, громадські, благодійні організації, релігійні конфесії;

·         центри превентивного виховання.

 Завдання 4.      Наше життя змінюється швидко, як обертається колесо. Тож і в нашому квесті одні букви та слова виявлялися зовсім іншими. Вам необхідно із виділених букв шляхом їх заміни утворити слово, яке дасть підказку де знаходиться наступне завдання.(монітор)

 Основні завдання превентивного виховання дітей і молоді:

·         створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів;

·         забезпечити соціально-психологічну діяльність, педагогічно зорієнтовану на протидію втягуванню дітей і молоді в негативні ситуації;

·         надавати комплексну психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу тим неповнолітнім, які її потребують; забезпечити адекватну соціальну реабілітацію неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;

·         стимулювати неповнолітніх до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам охорони власного життя і здоров'я;

·         сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін., об'єднанню зусиль різних суб'єктів превентивної роботи.

Завдання 5.     Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення. Вона може розглядатися поліаспектно.

Текст відображений симетрично. Наклейте аспекти на їх означення. Всього аспектів 4. Кожна команда зачитує свої

Ви вже здогадались де знайти частину пазлу (за дзеркалом).

Педагогічний аспект превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей про соціальної поведінки.

превентивної діяльності полягає у сформованості такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, само актуалізацією, свідомим вибором моделей про соціальної поведінки.

Соціальний зміст передбачає об'єднання зусиль суб'єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів: нейтралізацію і поступове усунення детермінант, що викликають негативні прояви.

Психологічний аспект превентивної діяльності передбачає диференційований індивідуально-психологічний, статево-віковий підходи до виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку науково обґрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій.

Правовий аспект полягає в охороні й захисті прав особистості, формуванні правової культури.

, означення знайти

Завдання 6 Скласти спільно пазл


Немає коментарів:

Дописати коментар